Святі, блаженнi і Покровителі Ордену
ПРЕСВЯТА ДІВА МАРІЯ
Богородиця Доброї Поради
ПОКРОВИТЕЛІ ОРДЕНУ
Архангел Рафаїл
Святий Августин, єпископ і Вчитель Церкви
Свята Ядвіга Сілезька
Святий Йоан Авільський
Святий Карло Борромео, єпископ
СВЯТІ ОРДЕНУ
БЛАЖЕННІ ОРДЕНУ
Блаженний Хосе Оляльйо Вальдес
СЛУГИ БОЖІ ОРДЕНУ
Слуга Божий Франциск Камачо
Слуга Божий Вільям Ганьон
Слуга Божий Фортунатус Тханхойзер
Народився в Мілані 11 березня 1841 року. При хрещенні, через кілька годин після народження, отримав два імені – Анджело й Ерколе. Його батьки були ревними католиками. У вісімнадцятирічному віці анонімно допомагав пораненим у битві під Мадженте: переносив військових із міланського залізничного вокзалу до лікарні Боніфратрів, оточуючи їх там турботливою опікою.
Приклад братів, що служили хворим, розбудив у ньому бажання наслідувати їх. 1 травня 1860 року, згідно зі звичаєм, озброївшись хірургічними інструментами, вступив до Ордену Боніфратрів. 13 травня одягнув габіт, отримавши ім’я Бенедикт. 15 травня наступного року склав тимчасові обіти, а 17 травня 1864 року – урочисті обіти. Жертвував себе Богові зі словами: „Господи, прагну працювати для мого Ордену до останнього подиху”.
Вступив до духовної семінарії у Лоді та одночасно працював у лікарні, поглиблюючи свою медичну освіту. 14 жовтня 1866 року в Римі, проходячи короткий спеціалізований курс, отримав священицькі свячення. У цей час в Іспанії, Португалії, Латинській Америці та на Філіппінах антирелігійні закони призводили до того, що Шпитальний Орден Святого Йоана Божого практично переставав існувати. Генеральний настоятель ордену Джованні М. Альфері представив Бенедикта Папі Пію IX, який доручив йому відновити Орден в Іспанії. Бенедикт Менні вирушив із Риму 16 січня 1867 року. Дорогою він зупинявся в монастирях Боніфратрів у Ліоні та Марселі; відвідував також їхні лікарні. У квітні цього ж року Бенедикт дістався до Барселони. Він не знав іспанської мови та не мав ніяких коштів. Архієпископ Панталеон Монсеррат у Наварро спочатку з недовірою ставився до нього, однак з часом став підтримувати його зусилля, завдяки чому отець Менні разом із двома братами 14 грудня 1867 року відкрили першу лікарню для бездомних дітей, хворих рахітом. У 1868 році отець Бенедикт важко захворів і змушений був лікуватися у Марселі.
Він повернувся до Барселони в період боротьби прихильників дона Карлоса, претендента на трон, із законною королевою Ізабелою II. Його підозрювали, що надає перевагу дону Карлосу, тому Бенедикт перебував у небезпеці. В один період змушений був навіть повернутися до Риму. Коли він знову приїхав до Іспанії, у 1872 році його заарештували революціонери разом з одним із братів. Одного дня, коли молилися до Святої Трійці, до камери зайшли охоронці та оголосили їм, що вони будуть звільнені, якщо відразу покинуть Іспанію. Отець Бенедикт Менні вирушив до Марселю, де зайнявся чотирма новіціями з Барселони. Через деякий час разом із трьома братами повернувся до Іспанії, щоб нести милосердя в місця, які зруйнувала війна. У лютому 1876 року відновив лікарню в Барселоні, після чого перебрався до Мадриду. У місцевості Сьємпосуелос побудував психіатричну лікарню.
У наступні роки за його ініціативи побудовано лікарні у Гранаді, Севільї, Малазі, Гібралтарі, Мадриді, Карабанчелі Альто (Мадрид), Гвадалахарі (Мексика), Лісабоні, Альдеї де Понте, Тельялі (Португалія) та в багатьох інших містах. У 1884 році отримав від Апостольської Столиці дозвіл на заснування іспансько-американської провінції Боніфратрів. На капітулі провінції його обрали провінціалом, яким він був ще 5 каденцій. У 1903 році існувало вже 14 заснованих Бенедиктом Менні лікарень.
Коли у 1885 році спалахнула епідемія холери, Бенедикт, попри небезпеку, рятував хворих і заохочував братів до ревного служіння. Засновані ним лікарні були призначені виключно для чоловіків. З часом із різних сторін також прохали зайнятися хворими жінками. До отця Менні звернулися дві молоді жінки з Гранади: Хосефіна Ресіо і Марія де ля Августа Хіменес, які на зразок Боніфратрів хотіли присвятити своє життя піклуванню про хворих. Бенедикт Менні довго зволікав і роздумував, а тоді запросив їх до Сьємпосуелос з наміром заснувати жіноче монаше згромадження. Згодом прибували й інші кандидатки. 31 травня 1881 року перші новіції вдягнули монаший одяг, а 4 червня 1882 року вони склали перші обіти. Таким чином з’явилося Згромадження Сестер Шпитальних від Найсвятішого Серця Господа Ісуса, яке Апостольська Столиця затвердила у 1901 році. Наступні жіночі монастирі відкривалися дуже швидко. У момент смерті Бенедикта Менні їх налічувалося вже 33.
Після закінчення обов’язків провінціала у 1903 році о. Бенедикт Менні зайнявся зміцненням згромадження. У 1909 році Апостольська Столиця призначила його апостольським делегатом, а згодом у 1911 році генеральним настоятелем свого Ордену. 11 червня 1912 року він відмовився виконувати ці обов’язки та оселився в Парижі. Помер 24 квітня 1914 року в місті Дінан. 29 квітня його тіло перенесли до Сьємпосуелос і поховали на місцевому цвинтарі серед братів і сестер Ордену. У 1924 році реліквії отця Менні перенесено до каплиці в генеральному домі, заснованого ним Ордену.
Багата апостольська та благодійна діяльність Бенедикта Менні черпала, ніби з джерела, з глибокого внутрішнього світу. Вона мала правило: „Не довіряти собі, а довіряти Ісусу й віддаватися в його руки”, а також „Молитися, працювати, співчувати, страждати, любити Бога та мовчати”.
Процес беатифікації розпочався в 1945 році, 23 червня 1985 року Йоан Павло II вніс Бенедикта до списку блаженних. 21 листопада 1999 року в Римі Святіший Отець Йоан Павло II проголосив бл. Бенедикта Менні Святим.
День спомину – 24 квітня.