Св. Йоан Ґранде Ромар

Йоан Ґранде Ромар народився у невеличкому іспанському містечку Кармона, неподалік Севільї, 6 березня 1546 року в шанованій і побожній родині ремісників. Він готувався стати сукнарем. Бувши торговцем, замість отримувати задоволення від ро боти, відчував зростання внутрішньої кризи. Щоб відшукати душевний спокій і втілити Божі плани відносно себе, провів рік у пустелі, перебуваючи в молитві й контемпляції. З того часу його дорогою мало стати служіння Богові через допомогу ближнім – хворим, убогим, страждальним. Відчуваючи власну недосконалість, на знак покори почав називати себе Йоаном Великим Грішником.

Новий етап життя розпочав у 1566 році у Хересі, провінції Кадикс. З коштів, отриманих із милостині, заснував лікарню для невиліковно хворих під покро вом Пресвятої Діви Марії Громничної (Стрітенської, від ред.). У 1574 році вступив до Шпитального Ордену Святого Йоана Божого та прийняв обов’язкові в ньому правила й норми. Ревність і милосердя у служінні хворим і людям в найбільших потребах призвели до того, що єпископ Севільї доручив йому виконувати медичну реформу, щоб оточити ефективною опікою якнайбільшу кількість хворих.

Був настоятелем спільноти Шпитальних Братів і наставником новіціїв, а також засновником та керівником лікарні. Повністю віддаючись ділам милосердя, вів убоге життя, свій час присвячував контемпляції та молитві. Особливу шану віддавав Пресвятій Богородиці та Євхаристії. Помер 3 червня 1600 року під час епідемії чуми, надаючи допомогу хворим.

Як за життя, так і після смерті Йоан Ґран де славився святістю та харизматом зцілення від хвороб. Роз початий у 1629 році, на прохання Генерала Шпитального Ордену Святого Йоана Божого, беатифікаційний процес закінчився у 1853 році. Церемонію беатифікації проводив Папа Пій IX. У документах до беатифікаційного процесу написано, що віддав Богу власне життя як милостиву жертву за припинення епідемії. Указ про беатифікацію схвалив цю жертву Йоана, а також його героїчні чесноти, додаючи слова з Біблії: “Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ів 15,13).

Включення бл. Йоана Ґранде до святих стало можливим завдяки чудові зцілення, яке відбулося в Лікарні Боніфратрів у Кракові 24 грудня 1932 року. Невиліковно хвора сестра Марія (Регіна Хьофліг), феліціанка, молячись перед зображенням бл. Йоана Ґранде, одужала. Після закінчення канонізаційного процесу 2 червня 1996 року в Римі Йоан Павло II проголосив Йоана Ґранде Святим.

День спомину – 3 червня.

Зцілення хлопця

Уже за життя св. Йоан Ґранде прославився тим, що творив чудеса. Особливого розголосу набула історія про хлопця, якого паралізувало після того, як він попав під віз. Його обстежували різні лікарі, однак не могли допомогти. Медицина досі часто не може впоратися з подібними випадками. Йоан добре розумів, що хлопець може одужати тільки з волі Божої. Він привіз хлопця на віслюку до храму Матері Божої Ласкавої. Палке прохання про зцілення хлопця дало результат. Хлопець відкинув милиці й став на ноги. Цю подію детально описав місцевий бургомістр, а сам зцілений склав присягу перед спеціальною комісією.

Розмноження їжі

Одного разу, коли роздавали вечерю хворим у лі карні, закінчився запас їжі, – у той момент під брамами зібрався голодний натовп. Йоан мав тільки кусень хліба та м’яса, відкладені для деяких пацієнтів. Не зволікаючи, наказав видати рештки. Відчинивши комору, виявилося, що полиці прогинаються від хліба та м’яса. Коли роз дали їжу всім, хто потребував, вистачило її ще для тих хворих, для яких спочатку вона була призначена.

На власних плечах

У поведінці св. Йоана Ґранде та св. Йоана Божого було багато спільного. Йоан Ґранде часто кружляв вулицями Хересу в пошуках хворих. Коли не могли вони самі йти, він брав їх на свої плечі й заносив до лікарні. Кожен день Йоан разом із працівниками роз починав зі святої Меси. Разом із лікарем і сані тарами відвідував усіх хворих, довідуючись про стан кожного з них. Перед полуднем Йоан разом із братами просив милостиню. А після годування недужих, вони роздавали зібрані пожертви біля брам міста. Після вечері всі знову зустрічалися на спільній молитві. Крім опіки над хворими, пошуку милостині, майбутній святий контролював фінанси лікарні, виступав від його імені в різних організаціях, стежив за доставлянням води, дров, доглядав за кухнею та пральнею. Оскільки він виконував стільки обов’язків, йому часто бракувало часу на сон.